А ми йдемо в дитячий сад?

Дуже часто багато батьків, коли їх малюкові виповнюється два роки, задають собі такі питання: а чи варто віддавати дитину в садок, з якого віку краще, як зробити так, щоб юному створенню було там комфортно. Пропоную поглянути на ці питання з точки зору дитячої психології.

Доцільність перебування малюка в садку - адже цей момент часто обговорюється в колі сім'ї. Тому перерахуємо переваги самого дошкільного закладу.

Отже, по-перше, приходячи в садок, дитина вчиться спілкуватися саме в колективі. Адже діти між собою настільки прив'язуються, що їх дружба може тривати і надалі. Ваш малюк день у день буде вдосконалювати навички спілкування. У цьому йому допоможуть спільні рольові ігри з дітьми, і тематичні заняття, які будуть вести вихователі. Таким чином, дитина буде розвивається і в мисленні, і в самому спілкуванні - а адже це так важливо для нього.

По-друге, відвідування дитячого садка формує у юного створення почуття самостійності. Як воно може проявлятися? Та дуже просто. Це самостійний прийом їжі, це самостійне одягання, особиста гігієна. Пройде буквально небагато часу, і ваше сонечко порадує своєю незалежністю вже вдома.

По-третє, саме в дошкільному закладі вихователь-педагог проводить ігрові заняття, в яких приділяється увага логічному мисленню, уяві. На кожному занятті вихователь дає нові цікаві знання дітям, і це, безумовно, великий плюс у розвитку малюкам.

Але є й негативна сторона перебування малюка в саду - це на перших порах часті простудні захворювання. Саме через цю причини більшість батьків просто не хочуть вести малюка в сад. Але тут напрошується таке питання: а як же надалі ваше чадо буде відвідувати школу, різні гуртки? Адже ви не будете ізолювати дитину від соціуму.

Вихід тут один - необхідно зміцнити імунітет малюка, і нехай він краще перехворіє в більш ранньому дитячому віці, ніж дорослому.

А тепер найголовніше. Адже ті діти, які не відвідують ні садок, ні різні гуртки, як правило, невпевнено почувають себе серед однолітків. І ця проблема може перерости в подальшому в щось більше в підлітковому віці.

Вважається, що кращому віком для адаптації дитини до режиму дошкільного закладу - це 2-3 роки. Саме в цей період хлопцям легше перенести розлуку з мамою, вони краще звикають до самого вихователю. Самі батьки повинні чітко розуміти, що багато залежить і від них, наскільки швидко звикне до саду їх чадо. Завдання батьків - провести бесіду з дитиною настільки продуктивно, щоб у нього виникло бажання йти в свою групу.

Але бувають ситуації, коли дитина не хоче йти в установу. Що ж робити батькам у такому випадку? Найголовніша причина йти в сад - це небажання відриватися від звичного оточення. А в звичному оточенні завжди є мама, улюблені іграшки, улюблені страви.

Також малюкові може не сподобатися вихователь. Тому багато дітей часто влаштовують істерики, побачивши нелюбимого вихователя. У цій ситуації батькам слід поговорити ненав'язливо, тактовно з вихователем, щоб вирішити дану проблему.

Що стосується проблеми відмови малюка від їжі, то тут її можна вирішити наступним чином: попередьте персонал про смаки дитини і намагайтеся не давати сніданок вдома, природно в групі він захоче поїсти.

З вихователем обговоріть список того, що необхідно принести в групу. Як правило, завжди вимагають змінне взуття, комплект трусиків, форму для фізкультури, предмети гігієни (гребінець, слюнявчик, носовичок).

Сподіваюся, що дана стаття допоможе вам вирішити всі проблеми, пов'язані з садком.